Наукова
Дата відкриття: 6 травня 1995 року
Архітектори станції: В. Співачук, О. Денисенко
Інженери: Р. Денисюк, Л. Коба
Тип станції: колонна трипрогінна, мілкого закладення
Проектні назви: Проспект Леніна, Діпросталь
Пасажиропотік: 20,8 тис. на добу (2015 р.)
Станція відкрита 6 травня 1995 р. у складі першої пускової ділянки третьої лінії Харківського метрополітену «Метробудівників» – «Наукова», що складається з п’яти станцій. Ці станції сильно постраждали від вимушеної економії коштів, проте водночас архітектори та художники надали кожній з них особливої оригінальності – наприклад, за рахунок більшого розмаїття кольорів. Відкриття станції було присвячено дню перемоги.
Під час перебування кінцевою станція «Наукова» була дуже завантажена, оскільки приймала він пасажирів з усього Олексіївського житлового масиву. Однак і сьогодні пасажиропотік тут досить великий. Оборотних тупиків за станцією немає, є лише пошерстний з’їзд, який і сьогодні може використовуватися для обороту поїздів.
Станція розташована в Шевченківському районі, у центральній частині міста, під великою міською магістраллю – проспектом Науки. Виходи до міста через підземні переходи до Харківського національного університету радіоелектроніки, Харківського національного медичного університету, Харківського національного економічного інституту імені С. Кузнеця, на проспект Науки, вулиці Культури, Спецпідрозділу Кракен та Єніна, до зупинок автобуса, тролейбуса та маршрутних таксі.
Опис станції
Станція «Наукова» збудована за індивідуальним проектом колонної станції. Це друга двоярусна станція в Харківському метрополітені і найпростіша в архітектурному відношенні на Олексіївській лінії. Інтер’єр поєднує білі, сірі та коричневі тони.
Досвід станції «Університет» вийшов дуже вдалим і був застосований до «Наукової». На жаль, двоярусна конструкція є єдиною примітною особливістю, в решті оформлення станції дуже скромне і ніяк не розкриває її назви.
Висота станції збільшена до 5,85 м проти 4,1 м у типової колонної станції.
Спочатку на станції задумувалося втілити рельєфну стелю, зібрану з алюмінієвих профілів, пофарбованих у різні кольори. Через брак фінансування та дефіциту самого алюмінію від цих планів відмовилися і зробили звичайну бетонну стелю, поділену на секції.
Освітлення станції забезпечують світильники з довгастих алюмінієвих світлорозсіювальних ребер, викладені в нішах секцій стелі в два ряди вздовж платформи. Таке компонування забезпечує ефективне освітлення, і на станції буде досить світло, навіть якщо більшість світильників погасити.
Обидва балкони станції «Наукова» займають службові приміщення, пасажири на верхній ярус не допускаються. При розгляді художнього оформлення пропонувалося розмістити на стінах балконів литі рельєфні композиції на радянську тематику та цитати В. Леніна (відповідно до проектної назви «Проспект Леніна»). Всі ці плани залишилися нереалізованими, і білі мармурові стіни балконів прикрашають лише вентиляційні ґрати.
Підлога оздоблена сірим гранітом українських родовищ. Гранітні плити світліших відтінків викладені вздовж осі станції у вигляді доріжки.
Високі колони із збірного залізобетону мають 12 граней. Для облицювання колон та більшої частки конструкцій станції використали білий мармур «Коелга» уральського родовища.
Антресолі над коліями мають квадратну ґратчасту структуру, типову для харківських двоповерхових станцій. Додаткове освітлення забезпечує низка світлодіодних світильників у круглих нішах.
Колійні стіни станції «Наукова» оздоблені білим мармуром «Коелга», а також коричневим мармуром «Великий Кам’янець» та «Новоселиця» українського родовища Закарпатської області.
Уздовж колійних стін планувалося розмістити її художнє оформлення – відлиті з металу скульптура В. Леніна, зображення серпа та молота. Звичайно, під час розпаду СРСР такі елементи оформлення втратили свою актуальність і від них відмовилися. На жаль, нічим «науковим» їх не замінили, хоча простір для польоту фантазії у цій тематиці дуже великий.
Станція у новорічному оформленні.
Поява на карті топонімічної назви «Наукова» дуже незвичайна. Справа в тому, що не станція отримала свою назву по якомусь розташованому поблизу об’єкті, а навпаки, станція метро стала ключовим фактором, що вплинув на назву проспекту.
Коли в 1993 році міська рада відмовилася від проектної назви «Проспект Леніна», топонімічна комісія запропонувала варіант «Наукова». Ця назва була обрана через осереддя вищих навчальних закладів та науково-дослідних інститутів, що знаходяться поруч: Університет радіоелектроніки, Медичний інститут, Економічний інститут, НДІ «Гіпросталь», НДІ організації та механізації шахтного будівництва. Коли 2015 року проспект Леніна підлягав перейменуванню згідно із законом про декомунізацію, кращої назви, ніж проспект Науки, було не знайти. Таким чином, станція отримала пряму прив’язку до об’єкта біля набагато пізніше, ніж була відкрита.
Сходові марші шириною 6 метрів викладені сірим гранітом.
Поверхня стелі переходить безпосередньо у вестибюлі станції.
Оформлення вестибюлів також нічим особливим не виділяється та витримано у білих тонах.
Станція у 2002 році.
На фотографії можна помітити обмежувальні бар’єри, що були встановлені з 2001 по 2003 рік, коли Олексіївською лінією курсували чотиривагонні потяги.
Станція у 2006 році.
На фотографії видно, що додаткового освітлення над коліями раніше використовувалися звичайні лампи розжарювання.
Як не дивно, станція «Наукова» одержала несподівану прикрасу не всередині, а зовні – у 2009 році для виходів зробили незвичайне оформлення. У травні 2026 року цей вихід постраждав від російського бомбардування.
Деякі виходи обклеїли портретами видатних учених, які зробили великий внесок у науку.
Станція приймає перших пасажирів. З архіву С.Е. Половця.
Будівництво та проекти
Збудувати станцію на проспекті Леніна, для співробітників численних наукових установ та формування транспортного вузла планувалося ще від початку проектування третьої лінії метрополітену в Харкові. Коли дійшло до справи і виявилося, що через забудову тут не вистачить місця для котловану для колонної станції за типовим проектом, в інституті «Харківметропроект» над рішенням довго не роздумували. Досвід першої двоярусної станції вийшов дуже успішним та його застосували знову.
Станція «Наукова» будувалася відкритим способом, з поверхні. Весною 1986 року на проспекті Леніна (нині проспект Науки) був розроблений котлован, для цього на самому проспекті організували об’їзні шляхи, щоправда, дуже вузькі та незручні для великого потоку транспорту. Станція споруджувалась із уніфікованих збірних залізобетонних елементів, виготовлених на Харківському заводі залізобетонних конструкцій. Такі залізобетонні блоки доставляли на будмайданчик та монтували у котловані за допомогою потужного крана.
Геологічні умови стали для метробудівників приємним сюрпризом: ґрунти в цьому місці являють собою сухі піски та глини, а отже відпадала необхідність у виснажливій та витратній роботі з водозниження. Тому будівництво станції «Наукова» проходило суттєво простіше та швидше, ніж її побратимів по пусковій ділянці. Тим не менш, чекав будівельників і дуже неприємний сюрприз. Під час розробки котловану розкопали велике поховання побутових відходів. Деякий час довелося витратити на навантаження та вивезення гір сміття за допомогою самоскидів.
Для будівництва станції знадобилося забити 172 палі, і значну їх частину – впритул до корпусів Університету радіоелектроніки та НДІ «Діпросталь». Ця довга і трудомістка робота пов’язана з високим шумовим тлом. Від сильних коливань землі виник ризик обвалу штукатурки будівель та порушень у роботі обладнання у зазначених установах. Тому при будівництві пробурили спеціальні свердловини та забивали у них палі таким чином, щоб удари копрової установки були суттєво ослаблені.
Спорудження перегінних тунелів до станції «Держпром» здійснювалося за допомогою механізованого прохідницького щита з так званим обтисканням обробки в породу. Це був новий експериментальний щит, виготовлений у місті Ясинувата Донецької області. Для покращення роботи щита механіки ділянки самостійно вдосконалили деякі його вузли. Тунелі на перегоні «Держпром» – «Наукова» були прокладені досить швидко, з темпом до 140 метрів на місяць.
Передбачалося, що станція «Наукова» стане кінцевою дуже ненадовго (вже після відкриття офіційно пообіцяли подовжити лінію через рік), повноцінні оборотні тупики зводити не стали, оскільки це вимагало багато сил іта ресурсів. Натомість між коліями проклали пошерстний з’їзд. Частину тунелів до станції «Ботанічний сад» на момент відкриття вже було прокладено, і для нічного відстою двох поїздів цього було достатньо.
Сприятливі геологічні умови сприяли швидкому ходу будівельних робіт: спорудження конструкцій станції, камери вентиляції та тягової знижувальної підстанції було майже завершено ще в 1989 році. На момент здобуття Україною незалежності у серпні 1991 року станція була близька до завершення і мала максимальну готовність на своїй пусковій ділянці – близько 95%. На цей момент вже будувалися виходи на поверхню та проведено роботи з оздоблення колон, балконів, колійних стін. Перед самим пуском проводилися переважно допоміжні роботи: побілка стель, монтаж постійних колій та кабелів, благоустрій прилеглої території.
Ділянка перегінного тунелю «Держпром» – «Наукова» перед проведенням збійки.
Готова ділянка тунелю у бік станції «Держпром».
Так виглядав котлован станції «Наукова». Травень 1987 року.
Місце для майбутнього вестибюлю та СТП.
Будмайданчик станції «Наукова». Літо 1993 року.
Станція вже майже збудована та готова приймати пасажирів. Липень 1994 року.
Колектив метробудівників під керівництвом начальника дільниці Едуарда Глазунова, що будував станцію «Наукова».
Станція «Наукова» за кілька місяців до відкриття.
Метробудівники, представники міської влади та журналісти на пуску пробного поїзда. 27 квітня 1995 року.
Ескіз проекту (варіант 1).
Ескіз проекту (варіант 2).
Ескіз проекту (варіант 3).
Реалізований проект станції.
Проект станції «Наукова» (планування підземного залягання та підземних переходів), з нереалізованим виходом у бік Харківського національного університету радіоелектроніки.
Проект станції «Наукова» (поздовжній розріз).
Планування виходів у місто та прив’язки до зупинок наземного транспорту.
