Перемога
Дата відкриття: 25 серпня 2016 року
Архітектори станції: П. Чечельницький, С. Чечельницький, Г. Карпенко
Інженери: Р. Денисюк, Л. Коба, Д. Кокошко
Художники: І. Моргунов, О. Єрофєєва, А. Моргунова
Тип станції: колонна трипрогінна, мілкого закладення
Проектна назва: Проспект Перемоги
Пасажиропотік: 28 тис. на добу (2017 р.)
Станція відкрита 25 серпня 2016 р. у складі четвертої пускової ділянки третьої лінії Харківського метрополітену «Олексіївська» – «Перемога», що складається з однієї станції. З відкриттям станції Олексіївська лінія повністю охопила Олексіївський житловий масив та вийшла до Окружної дороги.
Станція розташована в Шевченківському районі, у північній частині міста, в Олексіївському житловому масиві, поряд із Окружною дорогою. Виходи до міста через підземні переходи до Олексіївського ринку, на проспект Перемоги, проспект Людвіга Свободи, до зупинок трамвая, тролейбуса та маршрутних таксі.
Станція «Перемога» є кінцевою на Олексіївській лінії, за станцією знаходиться колійний розвиток для обороту поїздів. На одному з тупиків розташовується пункт технічного обслуговування. Після відкриття станції велося будівництво тунелів на північ у бік майбутнього електродепо ТЧ-3 «Олексіївське», але наразі воно призупинене.
Опис станції
Станція «Перемога» збудована за індивідуальним проектом колонної станції. Це третя та остання двоярусна станція харківського метрополітену. На превеликий жаль, вона надовго стала останньою відкритою станцією у Харкові та взагалі в Україні – наступне відкриття відбудеться дуже нескоро.
Ідейно-композиційний задум присвячений тематиці перемоги, тому архітектура має сильний ухил у радянський стиль. За задумом, оформлення станції має відображати урочистість свята Перемоги. Кольорова гама поєднує червоно-коричневі та білі кольори.
На жаль, через фінансові та інші обставини, що виникли в процесі будівництва, станція «Перемога» зазнала низку змін, які збіднили її архітектурний образ і зробили значно аскетичнішою в порівнянні з проектом.
Так, при будівництві відмовилися від світильників із металевих світлорозсіювальних пластин. Замість них освітлення забезпечують зібрані в прямокутники світлодіодні панелі, які просто підвісили за стропи до стелі. Очевидно, таке непоказне рішення виникло через брак коштів.
Особливістю станції є пластика балконних конструкцій та специфічна форма колон, які впираються у балкони та мають ухил до стін. Такі засоби добре поєднуються один з одним і з архітектурним образом загалом.
На один із балконів винесено службові приміщення, а другий служить як перехід через проспект Перемоги, щоправда, цей перехід повністю ізольований від самої станції.
Зовні колони стилізовані під смолоскипи і мають скошену форму. Конструктивно вони являють собою прямі чавунні труби діаметром 40 см, покриті каркасом та заповнені залізобетоном – діагональні колони за будівельними нормами не допускаються. Відстань між колонами було збільшено з 6 м до 7,6 м, що дозволило зменшити їхню загальну кількість. Крайні колони в кінцях платформи здвоєні, оскільки в цих місцях проходить деформаційний шов станції.
Ще одна примітна особливість полягає в тому, що підземні переходи поєднані з торцями станції і розташовані прямо над сходовими маршами, що з’єднують вестибюлі з платформою.
Згідно з проектом, для оздоблення колон та рельєфних елементів колійних стін передбачалося використовувати червоний (багряний) мармур з Китаю, проте коли дійшло до справи, з’ясувалося, що для його закупівлі немає коштів, тому замість нього застосували вітчизняний коричневий граніт. В оформленні станції цей пункт є суттєвим, оскільки для розкриття тематики перемоги важливим є саме червоний колір в оздобленні.
В оздобленні колійних стін застосований гладко відполірований турецький мармур білого кольору. Цоколь викладений чорним гранітом габро українського родовища на Житомирщині.
Рельєфні виступи на колійних стінах мають символічне значення вибуху, спалаху і доповнюють загальний композиційний задум.
За початковим задумом колійні стіни мали прикрашати ордени та медалі часів Другої світової війни, обрамлені віньєтками, проте через ухвалений у 2015 році закон про декомунізацію на станції вони так і не з’явилися. Коли стало зрозуміло, що цей елемент оформлення застосувати не вдасться, було оголошено про намір прикрасити колійні стіни картинами відомих харківських художників, однак ці плани також не були втілені в життя.
Назву станції «Перемога» викладено великими об’ємними літерами з граніту, доповненими рельєфними елементами з емалевими вставками. Таке оформлення одночасно символізує і смолоскип перемоги, і букет квітів. Проектна назва «Проспект Перемоги» замислювалася для станції ще з початку 80-х років, але у 2011 році було змінено на «Перемогу» з ініціативи Харківського міського голови Геннадія Кернеса.
Через те, що назва станції викладена досить великими елементами, навігацію по лінії розташували осторонь, таким чином вперше порушивши принцип розміщувати стрілкові покажчики під назвою.
Антресолі над коліями мають квадратну ґратчасту структуру, типову для всіх балконних станцій харківського метро. Додаткове освітлення забезпечують світлодіодні лампи у круглих нішах.
Портал тунелю та інтервальний годинник.
Підлога викладена коричневим гранітом, області навколо колон – сірим та чорним гранітом габро, усі з українських родовищ Житомирської та Кіровоградської області.
Станція «Перемога» вперше у Харкові була обладнана ліфтовою шахтою на дві паралельні кабіни, яка виводить з платформи прямо на поверхню, що зручно для маломобільних людей. Біля кожного ліфта встановлено переговорний пристрій, через який черговому станцією повідомляється, що людина на колясці хоче піднятися або спуститися, після чого працівник метрополітену допоможе скористатися підіймачем. Поява ліфта є скоріше даниною новим стандартам у метробудуванні, ніж практичною користю, оскільки людина з обмеженими фізичними можливостями не зможе скористатися ліфтом на жодній іншій станції.
Біля краю платформи нанесено тактильну обмежувальну лінію.
По осі платформи розміщені алюмінієві лавки, пофарбовані у червоний колір.
Над сходовими маршами розташовуються великі художні композиції, виконані у техніці «емаль на міді». Їх авторами є заслужені художники України, подружжя Ігор Моргунов та Ольга Єрофєєва, також у роботі брала участь їхня донька Олена. Такі композиції візуально розширюють простір, доповнюють відчуття свята та урочистості. На їх створення пішло п’ять років роботи. Для станції «Перемога» митці намалювали понад десяток різних ескізів. У техніці гарячої емалі мідні пластини покриваються емалевими фарбами. Прозорі фарби наносяться прямо на очищену мідь, за рахунок чого досягається ефект свічення золота, після чого обпікаються в печі при температурі 860 градусів. Залежно від режиму, та сама фарба може змінювати колір, насиченість і прозорість. З огляду на особливості технології, де вогонь вносить елемент випадковості, твір виходить унікальним, і в точності повторити його не зможе навіть автор.
Задум цього твору – відчуття перемоги та радості від закінчення війни. Тут зображені вінки з дубового і лаврового листя, а також букети квітів, що летять, бо люди кидали їх переможцям, що повернулися з війни. При розгляді на містобудівній раді цей варіант дуже сподобався, оскільки в ньому митці відійшли від прямого відображення тематики перемоги, такого як солдати з автоматами, танки та літаки. У центрі композицій передбачалося помістити великі ордени, чого за вже згаданої причини робити не стали.
Завдяки конструктивним особливостям, з підземного переходу можна оглядати станцію через вікна, але підвішені за стропи світильники заважають її цілісному сприйняттю.
Турнікети нового зразка у вестибюлі.
Перехід через проспект Перемоги повністю ізольований від станції, яку можна було б побачити через вікна, але вони заклеєні фотографіями пам’яток Харкова. Цим переходом можна скористатися і вночі, коли метрополітен закрито для пасажирів.
На станції «Перемога» 19 серпня 2016 року відбувся урочистий мітинг з нагоди відкриття. У ньому взяли участь міські та державні чиновники, метробудівники, журналісти, представники громадських організацій.
Звучать вітання харків’янам з нагоди завершення всім тим, хто брав участь у будівництві. На мітингу виступив президент України П. Порошенко.
Після проведення церемонії станцію за фактом не було відкрито. Для цього було потрібне відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України про передачу станції на баланс КП «Харківський метрополітен» та подальшу публікацію в газеті «Урядовий кур’єр». Для пасажирів станція відкрилася 25 серпня.
Потяг з вагонів типу 81-7036/7037 на Олексіївській лінії не експлуатується і був пригнаний на церемонію відкриття спеціально.
Президент вручив символічний ключ начальнику станції Людмилі Даниленко, а також державні нагороди групі робітників та інженерів, які відзначилися під час будівництва.
Будівництво та проекти
Підготовка території для майбутньої станції «Перемога» з виносом інженерних комунікацій почалася ще в 1988 році, а в листопаді 1991 року було організовано будмайданчик та розпочато розробку котловану. Через тяжку економічну ситуацію роботи виконувались невеликими порціями аж до 1994 року, після чого були практично зупинені – всі сили кинули на інші ділянки лінії.
Перші роботи на занедбаній ділянці відновилися у 2005 році, коли за допомогою механічних прохідницьких щитів розпочалося спорудження перегону «Олексіївська» – «Перемога». Серйозних проблем при цьому не виникло, оскільки тунель прокладався у відносно сухих ґрунтах і майже прямою траєкторією поряд з проспектом Людвіга Свободи. Проходка тунелів була практично завершена ще в 2007 році – з того часу тунелі метро в Харкові поки не будувалися, не враховуючи сполучної гілки до майбутнього електродепо.
Використовуючи вже напрацьований досвід будівництва двоярусних станцій у Харкові, його знову вирішили використати для скорочення загальної довжини котловану через проспект Перемоги, адже, крім стандартних станційних споруд, потрібно було передбачити і камеру з’їздів з оборотними тупиками. У конструкції такого типу службові приміщення винесені на верхній ярус, а суміщена понижувальна підстанція прибудована збоку до вестибюлю.
Станція була побудована в основному з монолітного залізобетону: на певній ділянці платформи бетонна суміш і арматура укладаються в попередньо підготовлену опалубку потрібної форми, після твердіння опалубка розбирається і збирається повторно для спорудження наступної секції.
На станції «Перемога» будівельникам зустрілися ґрунтові води, проте їх було зовсім небагато порівняно з іншими ділянками, і для ефективної організації штучного водозниження було достатньо насосів для відкачування води.
Оскільки в безпосередній близькості від метро, що будується, знаходяться житлові будинки, було вирішено на станції «Перемога» застосувати новий тип кріплення рейок. Блоки зі спеціальними амортизаційними прокладками суттєво знижують амплітуду вібрації, яка передається через рейкове полотно на тунельні споруди та навколишні будови.
Активна фаза робіт на самій станції стартувала лише з 2011 року після відкриття «Олексіївської». Замість «Харківметробуду», що припинив існування, на ділянці працювали робітники з АТ «Тонельбуд» та АТ «Південспецбуд». У січні вони розчистили майданчик і вивезли все сміття, що накопичилося за 19 років, розпочали земляні роботи, і незабаром відбулася урочиста церемонія укладання першого кубометра бетону. Відкриття станції було офіційно заплановано на 9 травня 2012 року.
Проте, як це вже стало звичайним, реальність відрізнялася від гучних заяв. Спочатку всі роботи велися за кошти міста. Істотні кошти з державного бюджету було виділено лише у вересні, через що роботи йшли набагато повільніше, ніж планувалося, і на літо було заморожено. Все ж на той момент було укладено більшість конструкцій платформи і вестибюлів, розпочато монтаж тягової підстанції, і до кінця 2011 року готовність станції становила 45%. На жаль, вже у лютому 2012 року всі кошти було освоєно, роботи на будмайданчику зійшли нанівець, а дотацій на станцію «Перемога» у державному бюджеті не було передбачено. Терміни здачі станції перенесли на грудень 2012 року, потім на травень 2013 року, потім на серпень 2013 року, потім на грудень 2013 року.
Пауза у будівництві розтяглася більш як на рік. Весь цей час на ділянці знаходилися лише пара охоронців та декілька робітників, які відкачували ґрунтові води, стежили за станом конструкцій та обладнання. Під впливом атмосферних опадів кріплення слабшало, металеві конструкції іржавіли, просідав ґрунт. У лютому 2013 року стався зсув, внаслідок якого прогнулися проржавілі металеві опори та обсипалися колоди кріплення.
Зрештою, з’явилася реальна надія на те, що багатостраждальну станцію все-таки скоро доведуть до пуття. Міська влада домовилася про продаж стадіону «Металіст», і левову частку від отриманих коштів передбачалося виділити саме на продовження будівництва харківського метро. Здавалося б, можна було плескати в долоні, бо цих грошей мало вистачити на закінчення будівництва з лишком. У травні 2013 року будівництво знову ожило, причому ще до надходження грошей – будівництво велося за рахунок власних коштів підрядних організацій. Міська рада розподілила кошти від продажу стадіону, і в жовтні першу частину грошей на метро було виділено. Було продовжено спорудження платформної ділянки, вестибюлів і оборотних тупиків, відновлено гідроізоляцію і дренажну систему, проведено заміну елементів, що прийшли в непридатність, у кінці року будівельники вже монтували стельові конструкції. Відкриття станції було призначено на серпень 2014 року.
Однак незабаром сталося несподіване – бізнесмен, з яким було укладено договір про продаж стадіону «Металіст», залишив Україну під час подій лютого 2014 року, після чого його зобов’язання перед містом стали нездійсненними, і переважна більшість коштів у скарбницю не надійшла. Будівництво станції «Перемога» вкотре було припинено. Щоб не гальмувати процес остаточно, у листопаді міська рада перерозподілила бюджетні кошти, спрямувавши деяку частину грошей з ремонту доріг на будівництво метро. Ще деяку суму було виділено на початку 2015 року, але цього було, звичайно, недостатньо.
Не розраховуючи на допомогу держави, міська рада ухвалила програму фінансування будівництва станції «Перемога» невеликими порціями. У квітні 2015 року роботи було відновлено, щоб цього разу завершитись переможним кінцем. Протягом року завершили монтаж основних конструкцій, спорудження виходів у місто, провели засипку котловану, восени почали прокладати рейки та до зими довели готовність станції до 80%.
У 2016 році завдяки коштам з міського бюджету будівництво вийшло на фінішну пряму: було проведено оздоблювальні роботи, прокладення кабелів, монтаж світлотехнічного та іншого обладнання, благоустрій навколишньої території.
Нарешті, 2 серпня 2016 року новоспеченою ділянкою пройшов пробний поїзд. 19 серпня 2016 року відбулося урочисте відкриття, а 25 серпня станція стала доступною для пасажирів. Через 25 років з початку будівництва станція відкрилася, і процес розвитку мережі метрополітену в Олексіївський житловий масив нарешті було завершено. Таким чином, станція «Перемога» стала одним із найбільших довгобудів.
Станція «Перемога», що будується. Початок 2011 року.
Відвідування будмайданчика офіційними особами метробуду та міста.
Церемонія укладання першого куба бетону із закладеною всередині пам’ятною капсулою. “Ця капсула закладена 31 січня 2011 року у зв’язку із закладенням першого куба бетону в тіло нової, 30-ї станції Харківського метрополітену “Перемога”, що будується в рамках підготовки Харкова до проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу”.
Бетонування основи станції. 5 жовтня 2011 року.
Під час будівництва котлован був розділений навпіл проїжджою частиною. 9 грудня 2012 року.
Будівництво оборотних тупиків на північному майданчику станції. 8 червня 2013 року.
Будівництво станції «Перемога». 17 серпня 2013 року.
Розробка ґрунту в котловані під платформну ділянку станції. 10 жовтня 2013 року.
Монтаж арматури у котловані.
Котлован станції «Перемога». 10 листопада 2014 року.
Платформна ділянка станції. 28 січня 2015 року.
Станція, готова в конструкціях. 13 серпня 2015 року.
Ділянка колійної стіни.
Сходовий марш з платформної ділянки у вестибюль.
Перекриття платформної ділянки та службових приміщень надплатформної ділянки. У конструкціях стелі частково застосовувалися залізобетонні збірні елементи.
Ділянка завершення зворотного засипання котловану.
Спорудження виходу до міста.
Монтаж тунельного водопроводу та кабельних ліній.
Колони покриті вогнетривкою сумішшю, розпочато монтаж каркасу для заповнення залізобетоном. 10 листопада 2015 року.
Колійна стіна зашивається вогнетривким азбестоцементним листом. 9 лютого 2016 року.
Станція в процесі облицювання колон та колійних стін. 4 квітня 2016 року.
Виконується побілка стелі. 30 червня 2016 року.
Оздоблення підземного переходу.
Оборотні тупики за станцією.
Проводиться монтаж світильників на стелі. Станція майже готова – залишилися лише останні штрихи.
Художники Ігор Моргунов та Ольга Єрофєєва завершують роботу над металоемалевим панно.
Монтаж кабелів на перегоні «Олексіївська» – «Перемога».
Пробний поїзд на станції «Перемога». 2 серпня 2016 року.
Почесні гості оглядають станцію, міський голова Геннадій Кернес виступає з промовою щодо завершення її будівництва.
Станція «Перемога» в останні дні перед відкриттям.
Один із ранніх проектів станції кінця 80-х років.
Варіант станції «Перемога» у стилі хай-тек від Харківметропроекту.
Проміжний варіант оформлення.
Ордени, спочатку передбачені архітектурним рішенням (по одному в торцях платформи над сходами і по чотири на колійних стінах): орден «Перемога», орден «Слава» І ступеня, ордени Суворова І ступеня, орден Кутузова І ступеня, орден Ушакова І ступеня, орден Нахімова І ступеня Невського, орден Великої Вітчизняної війни І ступеня, орден Червоної Зірки.
Затверджений проект станції, втілений із деякими змінами.
