Київська
Дата відкриття: 11 серпня 1984 року
Архітектори станції: В. Співачук, П. Чечельницький, О. Перепелиця, Г. Карпенко
Інженери: О. Варич, Р. Денисюк
Художники: П. Ганжа, Н. Чернова
Тип станції: односклепінна, мілкого закладення
Проектні назви: Журавлівська, Шевченківська
Пасажиропотік: 11,4 тис. на добу (2015 р.)
Станція відкрита 11 серпня 1984 р. у складі першої пускової ділянки другої лінії Харківського метрополітену «Історичний музей» – «Барабашова» («Академіка Барабашова»), що складається з п’яти станцій. Ці станції є гордістю метрополітену, відрізняються приголомшливою красою і виразністю, не властивою архітектурі того часу.
Станція розташована у Київському районі, на невеликій відстані від центральної частини міста на північний схід і обслуговує житловий район Журавлівка. Виходи до міста через підземні переходи до вулиць Шевченка та Матюшенка, до зупинок трамвая та маршрутних таксі. Станція «Київська» є однією з найменш завантажених у Харківському метрополітені, оскільки район Журавлівка складається переважно з одноповерхової забудови зі слабким заселенням, а маршрути наземного транспорту, що проходять поруч, не дають великого приросту пасажиропотоку.
Опис станції
Станція «Київська» – односклепінна станція, побудована за допомогою пересувної опалубки за типовим проектом харківського однозводу.
Ідейно-композиційний задум оформлення станції присвячений місту Києву, його історичним пам’ятникам та пам’яткам. Тут було втілено вдале поєднання великопрогінної конструкції та засобів української народної архітектури.
Станція вийшла настільки красивою, оригінальною та витонченою, що архітектори були удостоєні одразу кількох державних премій. Довгий час станція «Київська» потрапляла до туристичних фотоальбомів та путівників містом. Макети станції, як зразок витонченості та краси, експонуються у залі музею метрополітену та на виставці у Харківметропроекті.
Хоча при проектуванні художнє оформлення станції було дещо насторожено зустрінуте партійними органами, ніхто з тих, хто потрапив у готовий метропалац, не приховував приємного здивування та захоплення. На жаль, у наші дні станція виглядає зовсім не такою виразною через економію на освітленні. На фотографіях, що ви бачите, були включені всі люстри на станції; у звичайний час побачити таке практично неможливо.
При прибутті на станцію першим кидається в очі біле склепіння з рельєфним покриттям. Поверхня склепіння переходить у стелю вестибюлів станції.
Рельєфний малюнок викладений дугоподібними сегментами та нагадує риб’ячу луску або кольчугу воїна часів Київської Русі.
Люстри на станції «Київська» мають форму квітки та нагадують старовинні люстри палаців епохи Київської Русі. Світильники розташовані в три яруси та стилізовані під смолоскипи або свічки. Спочатку на кожній лампі було по два плафони, проте через крихкість і необережне поводження вони часто розбивалися, тому з 90-х років залишилося по одному плафону на лампі. Ці люстри були виготовлені із сталі на Харківському заводі імені Шевченка.
Підлога викладена червоно-коричневим гранітом Капустянського родовища Житомирської області. Край платформи викладений гранітом сірого кольору та відокремлений дугоподібною лінією із білого мармуру в єдиному ритмі з оформленням склепіння.
На станції «Київська» навіть підлога має художнє оформлення у вигляді великих квіток, викладених чорним лабрадоритом та білим мармуром.
Колійні стіни оздоблені білим мармуром «Коелга» уральського родовища. Цоколь стін оздоблений світло-сірим гранітом.
Особливістю станції «Київська» є великі об’ємні композиції у вигляді арок, розташовані вздовж колійних стін. Уздовж кожної стіни є по 13 композицій, зібраних з безлічі дрібних елементів – всього на станції їх близько п’яти тисяч, і кожен з них вимагав наполегливої роботи та майстерності.
Ці витвори мистецтва були створені з фаянсу на Будянському фаянсовому заводі, що у передмісті Харкова (завод збанкрутував у 2000-і роки). Їх авторами є заслужені художники України, подружжя Петро Ганжа та Наталя Чернова – майстри пензля, порцеляни та гончарної справи. Петро та Наталя багато років працювали з українською народною тематикою, яка й знайшла своє втілення у мистецькому оформленні станції. Щоб його створити, художники протягом року практично жили на заводі. У 2023 році композиції зазнали невеликих змін – прибрали серпи та молоти, напис про Леніна та УРСР.
На станції «Київська» художнику Петру Ганжі вдалося частково реалізувати те, що йому не дали зробити на станції «Левада» («Проспект Гагаріна»): кожна композиція в арці оточена розписом із квітів українських полів та степів. На фотографії: барельєф “Сфінкс”.
На композиціях зображено визначні пам’ятки Києва, а також елементи української народної творчості. На цей раз було реалізовано багато задумів, але не всі – зображення князів Київської Русі в барельєфах втілити не дозволили. На фото: барельєф «Птах».
Пам’ятник часів Київської Русі – Золоті ворота.
Собор “Софія Київська”.
Музей В.І. Леніна (нині Український дім на Європейській площі).
Барельєф “Місто-герой Київ”.
Будівля Верховної Ради.
Герб Києва 1969 року.
Пам’ятник робітникам заводу «Арсенал» у вигляді гармати.
Барельєф “1500 років Києву”.
Назва станції на колійних стінах викладена великими об’ємними літерами та стилізована під давньоруський шрифт. Букви були виготовлені київським архітектурним агентством та змонтовані у вересні 2023 року замість колишньої російськомовної назви, зберігши при цьому ідентичність художнього оформлення.
А так назва була оформлена до 2023 року. На рішення назвати станцію на честь столиці України вплинуло святкування 1500-річчя Києва, яке відзначалося у 1982 році.
Сходові прогони викладені сірим мармуром та гранітом, а також чорним лабрадоритом.
Ті ж оздоблювальні матеріали були використані й у оздобленні вестибюлів.
Через низький пасажиропотік функціонує лише північний вестибюль станції. Південний вестибюль був збудований на перспективу і від дня відкриття жодного разу не працював, а плани будівництва виходів звідти так і залишилися на папері.
Станція на початку 2000-х років.
Назва станції на колійних стінах зі старими стрілковими покажчиками.
Станція «Київська» у перші дні після відкриття.
Тут можна побачити люстри, в яких було по два плафони на кожну лампу.
Станція у перші роки роботи.
Будівництво та проекти
Станція споруджувалась відкритим способом, у котловані, за модифікованим проектом харківського однозводу.
Будівництво було розпочато влітку 1978 року, а наприкінці того ж року було вилучено перші кубометри ґрунту. Щоб розпочати освоєння будівельного майданчика, довелося знести сім будівель – хлібопекарню, бібліотеку та низку житлових будинків, мешканців яких переселили до нового житла. А ось сад із фруктовими деревами на прохання метробудівників залишили, де це можливо – вони й самі були не проти поласувати зливами та вишнями у вільний від роботи час.
Станція «Київська» споруджувалась у дуже важких гідрогеологічних умовах, оскільки знаходиться у низині, у заплавній частині річки Харків. Ґрунтові води у великій кількості зустрілися вже з глибини трьох-чотирьох метрів, та й справи на поверхні були не найкращі. Вантажівки і самоскиди з великими труднощами пересувалися від проїжджої частини до будмайданчика в’язким глиняним схилом. Пересування транспорту було особливо ускладнене під час весняної повені.
По всьому периметру котловану були розміщені насоси та голчасті фільтри. Враховуючи геологічні умови, було вирішено в основу станції укласти не два, а три шари гідроізоляційного матеріалу, і настелити у півтора рази більший шар бетону. Після цього поверх додатково уклали шар піску, і тільки після цього розпочали монтаж конструкцій станції.
Конструкцію односклепінної станції було змінено порівняно з першою лінією. Якщо тоді станції споруджувалися повністю з монолітного залізобетону, то на «Київській» нижня частина склепіння, що утворює стіни (п’ята), виконана зі збірних залізобетонних елементів масою по 10 тонн, а верхня – як раніше, з монолітного залізобетону за допомогою пересувної опалубки, секціями по шість метрів. Це було зумовлено двома причинами: по-перше, такий підхід дозволив скоротити загальну довжину станційного комплексу на 36 метрів, заощадити 200 тонн арматурної сталі та 250 кубометрів бетону; по-друге, під час будівництва першої лінії виробництво таких збірних блоків ще не було освоєно та налагоджено у достатньому обсязі. Збірні блоки п’яти склепіння всередині порожнисті, і кабелі проклали безпосередньо всередині них, а не на конструкціях станції. Тому на «Київській» колійні стіни не мають дверцят кабельних каналів посередині. Дугоподібний рельєф склепіння був від початку виконаний на поверхні опалубки.
Арматуру для склепіння зварювали не на опалубці в котловані, як раніше, а на поверхні, розділивши арматуру на триметрові сегменти, а потім опускали на опалубку за допомогою крана.
Прилеглі до станції тунелі були побудовані з цільносекційних блоків відкритим способом з поверхні. Установка насосів для відкачування води вздовж усієї траси дозволила достатньо осушити ґрунти, і здавалося, що прокладати тунелі тут вийде швидко, але все виявилося не так просто. Чого тільки там не зустріли метробудівники: газові та каналізаційні комунікації, зливи, багатошарові кабелі телефонної станції, водовід великого діаметру. Все це було потрібно відвести на нове місце.
Під час будівництва станції вдалося вирішити ще одне питання. Труби, якими стиснене повітря подається на будмайданчик, створюють багато незручностей мешканцям прилеглих територій. Тому трубопровід було вирішено прокладати не вулицями міста, як завжди, а вздовж берега річки Харків.
Цікавий факт: при будівництві станції «Київська» виявили одразу кілька знахідок – ребра мамонта, лопатки зубра, плечова та ліктьова кістка шерстистого носорога віком 50 тисяч років. Напевне, у піщані відкладення цієї місцевості останки тварин відносила річка.
Прохідники бригади Володимира Кравченка біля котловану станції «Київська».
При спорудженні котловану та тунелів застосовувався конвеєрний метод вивезення ґрунту.
Будмайданчик станції «Київська» відвідали болгарські метробудівники, щоб запозичити харківський досвід та використовувати його при будівництві Софійського метрополітену. На фотографії: ізолювальник проводить практичне заняття із гостем з Болгарії. Весна 1980 року.
Прохідники з бригади В. Богачова.
Бригада Миколи Огурцова на спорудженні перегону між «Київською» та метромостом.
В’язка арматури для склепіння станції.
Йде спорудження станції «Київська».
Ділянка перегінного тунелю у товщі Журавлівських схилів.
Звідси перегінний тунель прямує нагору до метромосту.
Будівництво вестибюля та сходового прогону.
Станція «Київська» перед оздобленням колійних стін. Листопад 1982 року.
Тут колійні стіни вже оздоблені.
Станція за рік до відкриття, у процесі побілки склепіння. На фотографії видно, як для освітлення використовувалися тимчасові ліхтарні стовпи.
Вестибюль станції перед оздобленням стін.
Станція «Київська» в останні дні перед відкриттям.
Затверджений та реалізований проект станції.
