Індустріальна

Дата відкриття: 11 серпня 1978 року
Архітектори станції: В. Співачук, П. Чечельницький
Інженери: П. Пашков, О. Варич, В. Котов
Художник: Ю. Старостенко
Тип станції: колонна трипрогінна, мілкого закладення
Попередня назва: Пролетарська (до 17 травня 2016)
Проектні назви: Завод “Електроважмаш”, Будівельна
Пасажиропотік: 32,6 тис. на добу (2015 р.)

Станція відкрита 11 серпня 1978 р. у складі другої пускової ділянки першої лінії Харківського метрополітену «Московський проспект» (нині Турбоатом) – «Пролетарська» (нині Індустріальна), що складається з п’яти станцій. Їх поєднують сміливіші та різноманітніші архітектурні образи, які помітно змінилися порівняно з першою чергою. Основним призначенням ділянки став транспортний зв’язок промислових гігантів із центром міста. Відкриття станції було присвячено 60-річчю ВЛКСМ.

«Індустріальна» є кінцевою станцією Холодногірсько-Заводської лінії, за станцією знаходиться колійний розвиток для оберту поїздів. Станція розташована в Індустріальному районі, у південно-східній частині міста та обслуговує житловий район ХТЗ. Також станцією користуються жителі районів Східний та Рогань. Виходи в місто через підземні переходи до заводу «Електроважмаш», парку «Зелений гай», автовокзалу, залізничної станції «Лосєве-2», на проспект Героїв Харкова, вулиці Миру та Лосівську, до зупинок трамвая, автобуса, тролейбуса та маршрутних таксі. У зв’язку з тим, що об’єкти, для яких збудовано станцію, розташовані на деякому віддаленні один від одного, станція «Індустріальна» має найдовші підземні переходи в Харківському метрополітені.

Станція «Індустріальна» стабільно утримує великий пасажиропотік, оскільки є частиною великого транспортного вузла. Прямо біля виходів розташована нещодавно реконструйована автостанція, від якої вирушає безліч маршрутів, переважно Чугуївського напрямку. Значну роль відіграє і те, що станцією користується багато жителів східних районів Харкова, для яких «Індустріальна» є найближчою станцією метрополітену.

Опис станції

Конструктивне оформлення відповідає типовому проекту колонної трипрогінної станції. Задумом архітекторів під час оформлення станції є тема конструктивної праці робітничого класу.

Колійні стіни станції «Індустріальна» розділені на трапецієподібні сегменти, що  розширюються донизу. Для оздоблення сегментів колійних стін було використано сіро-кремовий мармур Саяно-Шушенського родовища. Вставки між сегментами та цоколь стін оздоблені рожево-коричневим мармуром «Бурівщина» іркутського родовища.

У верхній частині вставок раніше розташовувались невеликі декоративні елементи у вигляді серпа і молота, виготовлені з латуні.

Ці елементи було демонтовано у рамках деколонізації в червні 2022 року.

Побілена бетонна стеля центрального та бічних прогонів станції ребрами поділена на секції. Висота станції від платформи до стелі трохи збільшена порівняно з типовим проектом.

Освітлення станції «Індустріальна» забезпечують стандартні металеві світильники з квадратною сітчастою структурою, розташовані в секціях стелі.

Колони також оздоблені рожево-коричневим мармуром «Бурівщина».

Форма колон досить незвичайна: вони розділені на шість граней і звужуються зверху донизу.

Підлога станції «Індустріальна» викладена чорним лабрадоритом родовища Житомирської області, а також червоним гранітом, що викладений у вигляді зчленованих одна з одною прямих та ламаних ліній.

Станція одержала свою назву по Індустріальному району Харкова, в якому розташована. Назва району відповідає його інфраструктурі, оскільки тут зосереджено основні промислові гіганти Харкова.

Нову назву станції критикували за те, що з моменту відкриття та до 2004 року станція «Імені А.С. Масельського» мала назву «Індустріальна», у зв’язку з чим виникла топонімічна плутанина, яка триває дотепер.

Станція у новорічному оформленні.

Стіни вестибюлів станції «Індустріальна» оздоблені білим мармуром «Коелга». Західний вестибюль був закритий у середині 90-х через низький пасажиропотік у його напрямку. Згодом пасажиропотік зріс, і 2009 року вестибюль був знову відкритий.

Над сходами, що ведуть із вестибюлю на станцію, розташовуються великі керамічні композиції, що розкривають тематику промисловості, робітничого класу та конструктивної праці.

Ці композиції були створені художником-керамістом Юрієм Старостенком.

Вентиляційні грати у вестибюлях виконані у вигляді зірок різного розміру. Також на фотографії видно нові «реверсні» турнікети, здатні працювати як на вхід, так і на вихід.

Станція у 2000-і роки.

Стара назва на колійній стіні.

Станція у перші дні після відкриття.

Станція у перші роки роботи.

Тут можна побачити перші навігаційні покажчики по лінії.

Станція у 1980-і роки.

Будівництво та проекти

Станція споруджувалась відкритим способом на невеликій глибині, за типовим проектом для колонних станцій. На Московському проспекті (нині проспект Героїв Харкова) було вирито котлован, у якому будівництво станції здійснювалося за допомогою великих уніфікованих залізобетонних елементів, що виготовлялися на заводі залізобетонних конструкцій Харківметробуду. Будівництво тунелів велося підземним методом, біля Московського проспекту. Зі станції «Пролетарська» розпочалося будівництво другої пускової ділянки Харківського метрополітену, згодом саме ця станція і була готова першою.

Починаючи зі станції «Пролетарська», було змінено послідовність спорудження станції із залізобетонних елементів. Якщо раніше спочатку монтували самі конструкції, а потім вже застосовували гідроізоляцію, то тепер гідроізоляційний матеріал наносили на конструкції відразу, а вже потім монтували їх. Це дозволило знизити трудомісткість та підвищити якість робіт.

Ґрунти в цій місцевості являють собою сухі піски та глини. Тут також був застосований прохідницький щит типу ЩН-1 з так званою обтиснутою обробкою кілець у породу. Швидкість проходки тунелів за допомогою такого щита набагато вища, оскільки відпадає необхідність у нагнітанні цементного розчину в порожнину між залізобетонним кільцем та породою. Саме при будівництві тунелів біля станції «Пролетарська» було поставлено рекорд, що досі не перевищений – три кільця за зміну.

Вивіз породи у вагонетках на перегоні «Тракторний завод» – «Пролетарська».

Прохідники обговорюють змінне завдання у тунелі біля станції «Пролетарська».

Бригада метробудівників у котловані станції після виконання збійки. Виконувати збійки достроково вже стало гарною традицією і взято за звичку.

Монтаж балок у котловані станції.

Монтаж залізобетонних конструкцій потоковим способом.

Укладання збірного залізобетону в майбутні тупикові тунелі.

Станція «Пролетарська» у жовтні 1977 року.

Станція за півроку до відкриття. На фотографії нижня частина стін вже оздоблена.

Такий вигляд станція мала за місяць до відкриття.

Станція незадовго до пуску.

Бригада машиністів, що вела пробний поїзд. 20 липня 1978 року.

Станція в останні дні перед відкриттям.

Початковий проект станції «Пролетарська».

Змінений та реалізований проект.