Студентська
Дата відкриття: 24 жовтня 1986 року
Архітектори станції: В. Співачук, О. Денисенко, П. Чечельницький, Н. Кусинська
Інженери: П. Пашков, О. Варич, Р. Денисюк, Л. Коба
Художники: П. Ганжа, Н. Чернова
Тип станції: колонна трипрогінна, мілкого закладення
Проектні назви: Вулиця Блюхера, Салтівська
Пасажиропотік: 21,8 тис. на добу (2015 р.)
Станція відкрита 24 жовтня 1986 р. у складі другої пускової ділянки другої лінії Харківського метрополітену «Барабашова» («Академіка Барабашова») – «Героїв Праці» («Салтівська»), що складається з трьох станцій. З відкриттям цієї ділянки найбільший житловий масив міста Салтівка отримав зручний транспортний зв’язок з іншими районами міста, а пасажиропотік значно збільшився.
Станція розташована в Салтівському районі, у північно-східній частині міста, серед густонаселених районів Салтівського житлового масиву. Виходи до міста через підземні переходи до Національної фармацевтичної академії, Харківського педагогічного інституту, вулиць Академіка Павлова та Валентинівської, до зупинок трамвая, тролейбуса та маршрутних таксі.
Опис станції
Станція «Студентська» – колонна станція, побудована за типовим проектом колонною трипрогінної станції. Хоча за красою вона дещо поступається своїм побратимам по Салтівській лінії, одразу кілька цікавих архітектурних засобів зробили станцію дуже гармонійною та виразною.
Ідейно-композиційний задум оформлення станції присвячений тематиці студентства, і оскільки навчання – світло, то і станція витримана у світлих тонах.
Культ знання, поклоніння перед ним, здобуття внутрішньої свободи і сили через здобуття знань – все це художники та архітектори намагалися втілити під час будівництва та оздоблення. І тому на станції вирішили застосувати не статичні, а динамічні форми.
Особливістю станції є стеля із збірного залізобетону з круглими нішами (кесонами), де плити перекриття викладені таким чином, що утворюють секції з хвилеподібним контуром між прогонами станції. Стеля середнього прольоту розташована трохи вище, що створює ефект більшого простору.
Освітлення станції «Студентська» забезпечують довгасті світильники, викладені дугами у складках кесонних ніш із перфорованих сталевих ребер.
Завдяки такій моделі освітлення, світло ідеально розсіюється по платформі і відбивається від колійних стін, і на станції буде достатньо світло, навіть якщо відключити більшу частину світильників.
Підлога станції викладена хвилеподібними лініями з таким розрахунком, щоб контур на підлозі точно повторював форми на стелі. В оздобленні підлоги застосовано сірий янцівський граніт та чорний лабрадорит родовищ Запорізької та Кіровоградської області.
Гарні овальні колони станції «Студентська» оздоблені білим мармуром «Уфалей» уральського родовища. Спочатку по колу колон планували розмістити додаткові лампи освітлення, але потім вважали, що в цьому немає потреби.
Колійні стани станції також оздоблені білим мармуром «Коелга». Цоколь стін та вертикальні вставки викладені сірим мармуром «Уфалей». Головною прикрасою станції є її великі декоративні барельєфні композиції, що уособлюють діяльність студентів та молоді. Ці композиції були виготовлені з фаянсу на Будянському фаянсовому заводі, що знаходився у передмісті Харкова. Їхніми авторами є заслужені художники України, подружжя Петро Ганжа та Наталія Чернова.
Рельєфна композиція “Спорт”.
Рельєфна композиція “Відпочинок”.
Рельєфна композиція “Навчання”.
Рельєфна композиція “Будівельники”.
Станція одержала свою назву без будь-якої прив’язки до місцевості, але на вибір назви вплинули корпуси Національної фармацевтичної академії та Харківського педагогічного інституту, що знаходяться неподалік.
Для облицювання вестибюлів та сходових прогонів були використані ті ж види мармуру та граніту.
На станції «Студентська» працює два вестибюлі, проте майже весь пасажиропотік припадає на південний вестибюль.
Станція у 2000-і роки.
Колишня табличка з назвою та покажчики на колійній стіні.
Старий інтервальний годинник.
Станція у перші дні після відкриття.
Будівництво та проекти
Станція споруджувалась відкритим способом, у котловані, який був споруджений на перехресті вулиць Академіка Павлова та Блюхера (нині Валентинівській). Будівництво станції було розпочато у жовтні 1981 року.
Будівництво станції «Студентська» здійснювалось з великих уніфікованих залізобетонних елементів, які виготовлялися на заводі залізобетонних конструкцій Харківметробуду. Застосування динамічних форм вимагало розробки нових, складніших прес-форм виготовлення залізобетонних конструкцій. Складніше стало виготовити й криволінійні гранітні фігури для підлоги, оскільки ця робота виконується вручну та потребує ювелірної точності.
На ділянці станції «Студентська» будівельники передбачувано зіткнулися з ґрунтовими водами, проте тут їхній рівень був дещо меншим, ніж на інших станціях Салтівської лінії. Тому для ефективного осушення ґрунту було достатньо насосів для відкачування води, які розмістили у свердловинах по периметру котловану.
Для економії коштів тунелі, що прилягають до станції, також були збудовані частково відкритим способом, що стало можливим завдяки полегшенню геологічних умов на цій ділянці. На жаль, це створило певні незручності для мешканців району, адже для цього знадобилося на всій ділянці розрити вулицю Академіка Павлова, а вулиця Блюхера взагалі стала непрохідною в цьому місці. Для наземного транспорту організували об’їзні маршрути, трамвайні колії переклали убік. Більшість перегону від «Студентської» до станції «Академіка Павлова» було пройдено традиційним підземним способом за допомогою прохідницького щита, решта – з нових впроваджених цільносекційних блоків завдовжки два метри. Останні були використані на тому відрізку, де тунелі максимально прямі. Ці залізобетонні елементи монтувалися із поверхні за допомогою крана.
Якось під час будівництва тунелю біля «Студентської» сталася аварія. Екскаваторник, закинувши ківш у відкриту виробку, розбив водопровідну трубу великого діаметра, яка за проектною документацією була замінена при перенесенні комунікацій і не повинна була використовуватись. Стрімкий потік брудної води швидко затопив уже прокладені ділянки тунелів на перегоні «Академіка Павлова» – «Студентська». У цій ситуації до всієї затопленої ділянки швидко підтягнули насоси для відкачування води. Виявилося, що робітники управління каналізаційного господарства під час прокладання нової труби не перекрили стару магістраль бетонними пробками, а просто забили її ґрунтом, який розмило після незначного підвищення рівня ґрунтових вод. І хоча шкода в результаті вийшла не такою великою, наступні два тижні довелося витратити на осушення пройдених тунелів та їх очищення від бруду.
Незважаючи на деякі перебої та затримки з постачанням матеріалів та допомогою від субпідрядних організацій, усі операції були виконані з традиційно відмінною якістю та випередженням термінів, і до кінця 1985 року основні роботи на станції «Студентська» було завершено.
Маркшейдери проводять розрахунки біля станції «Студентська».
Бригада Миколи Зюзька у котловані станції.
Бригада Віктора Мартинова, що будувала станцію «Студентська».
Спорудження виходу станції «Студентська».
Монтаж залізобетонних конструкцій.
Художники Петро Ганжа та Наталя Чернова за роботою.
Станція «Студентська» в останні дні перед відкриттям.
Реалізований проект станції.
