Метро у наші дні (2010-2022)
Після гучного відкриття будівельники перейшли на станцію «Перемога», що мала завершити розвиток мережі метрополітену в Олексіївський житловий масив. Робітники очистили котлован від сміття, що накопичилося за роки, приступили до земляних робіт, а 31 січня 2011 року відбулася урочиста церемонія закладки першого кубометра бетону. Офіційно відкриття станції було заплановано на день Перемоги у 2012 році.
На жаль, за вже сталою сумною традицією реальність виявилася набагато гіршою. Міська рада продовжувала виділяти кошти невеликими порціями, проте основну частину все ж таки вимагалося отримати з скарбниці держави. Влітку 2011 року урядом М. Азарова було виділено 101 мільйон гривень. На жаль, ніхто тоді не знав, що державні кошти на «Перемогу» було отримано востаннє. До кінця року будівельну готовність станції довели до 45%, і тоді через дефіцит фінансування темпи робіт стали різко знижуватися. Термін відкриття було перенесено на грудень 2012 року.
Для подальшого продовження будівництва потрібно було ще 240 мільйонів, які місту не було звідки взяти. Щоб не гальмувати будівництво, в «Тонельбуді» працювали за рахунок невеликих вкладень з бюджету міста, а також власних оборотних та кредитних коштів, але надовго цих грошей не вистачило, і незабаром будівництво було занедбане, та в строю залишилися лише охоронці та чергові робітники. Відкриття було перенесено на травень 2013 року, потім на грудень 2013 року.
Станція «Перемога», що будується, мала отримати барвисте оформлення на тематику Другої світової війни. Цього разу було прийнято конструктивну модель двоярусної станції, яка вже двічі застосована в Харкові і добре себе зарекомендувала. Вперше у Харкові на станції метро було втілено цілодобово доступний підземний перехід через проспект Перемоги, а також ліфти для зручності людей з обмеженими фізичними можливостями. На «Перемозі» застосували новий тип кріплення рейок: блоки зі спеціальними амортизаційними прокладками суттєво знижують амплітуду вібрації, яка передається через рейкове полотно на тунельні споруди та навколишні будови.
Затверджений проект станції «Перемога»
На початку нового десятиліття Україна посилено готувалася до чемпіонату з футболу Євро-2012. Зміни не оминули й Харківський метрополітен. У рамках підготовки метрополітену до майбутньої спортивної події, відповідно до вимог до міста, що приймає, було необхідно повністю оновити навігацію, виконавши її двома мовами – українською та англійською, а також ввести двомовні записи автоінформатора на період проведення чемпіонату. Голос в англомовному записі інформатора був оброблений не надто добре і викликав посмішку у гостей. У новій навігації на колійних стінах втілили цікавий задум, додавши для кожної станції свою піктограму із зображенням, що полегшує орієнтування метро для іноземців. Проте, на думку автора статті, навігація вийшла невдалою: по-перше, її дизайнерське рішення категорично не поєднується з інтер’єром більшості станцій та створює явну дисгармонію; по-друге, вона має безліч дрібних недоліків в оформленні (надмір порожнього простору, велика різниця у відступах і т.д.); по-третє, стрілкові покажчики виконані у вигляді цілісної, принципово незмінної панелі (тобто при відкритті чи перейменуванні станцій ані повісити новий елемент, ані замінити його неможливо без шкоди для зовнішнього вигляду навігації).
За ініціативою посольства Нідерландів в Україні, один із складів був перефарбований у традиційний колір Голландії – помаранчевий, з додаванням відповідних написів на кузови вагонів. Склад курсував Салтівською лінією, оскільки біля станції «Героїв праці» розташовувався наметовий табір голландських уболівальників. Всупереч обіцянкам залишити цей склад як є, після закінчення чемпіонату його перефарбували назад у класичні кольори «номерних» вагонів.
Нарешті, у 2013 році з’явилися більш ніж реальні підстави вважати, що незабаром 30-а станція метро відчинить свої двері для харків’ян. Міська влада уклала договір про продаж стадіону «Металіст» за 570 мільйонів гривень. На сесії міської ради депутати вирішили виділити левову частку цих коштів (400 мільйонів) саме на будівництво метрополітену. Такої суми мало б вистачити не лише на те, щоб закінчити «Перемогу», а й на те, щоб розгорнути серйозний фронт робіт на спорудженні майбутніх станцій «Державінська» та «Одеська». У травні 2013 року на будмайданчику закипіли роботи у дві зміни, причому ще до надходження грошей – будівництво велося за рахунок власних коштів «Тонельбуду». У вересні нарешті надійшли перші 23 мільйони зі згаданої суми. Відкриття було заплановане на кінець 2014 року.
Однак незабаром сталося несподіване – покупець стадіону «Металіст» бізнесмен Сергій Курченко залишив Україну під час подій лютого 2014 року, після чого його зобов’язання перед містом стали нездійсненними. На той момент із 400 мільйонів на рахунки метробудівників надійшло лише 62 мільйони, і майже вся ця сума вже була освоєна. Незабаром будівництво станції «Перемога» вкотре було припинено. Щоб не гальмувати процес остаточно, у листопаді 2014 року міська рада перерозподілила бюджетні кошти, спрямувавши на будівництво метро 40 мільйонів, які призначалися для ремонту доріг. Ще деяку суму було виділено на початку 2015 року, але для повноцінного продовження будівництва цього було дуже мало. Зайнятість метробудівників була нестабільною: сьогодні робота є, а завтра – вирушай шукати заробіток на стороні.
Президент П. Порошенко та прем’єр-міністр А. Яценюк під час робочих візитів до Харкова відвідували будівництво та підкреслювали його високу значущість для міста, не раз обіцявши виділити гроші, проте ці слова залишилися просто обіцянками – жодної копійки з державної скарбниці так і не надійшло. Не розраховуючи на допомогу держави, міська рада ухвалила програму фінансування будівництва станції «Перемога» невеликими порціями. У квітні 2015 року роботи було відновлено. Завдяки невисокому, але стабільному фінансуванню до зими довели готовність станції до 85%, а в 2016 році будівництво вийшло на фінішну пряму. Безперечно, в цьому була величезна заслуга мера та міської влади в цілому – зазвичай будівництво метро є надто дорогим проектом, щоб місто могло витягнути його самотужки. Також слід віддати належне і самовідданій праці метробудівників, які, попри всі обставини, залишалися вірними улюбленій справі та продовжували працювати для міста.
2 серпня 2016 року дільницею до «Перемоги» пройшов перший пробний поїзд. Через 25 років з початку будівництва станція була готова, і процес розвитку мережі метрополітену в Олексіївський житловий масив нарешті було завершено. Таким чином, станція «Перемога» стала одним із найбільших довгобудів країн світу. Загалом на будівництво станції було витрачено 605 мільйонів гривень, причому 70% від цієї суми становили кошти міського бюджету. У цьому числі враховано витрати за весь період будівництва, при перерахуванні всіх витрат у ціни 2016 року ця сума становила б набагато більше. Багаторічна, важка, копітка – але все-таки Перемога!
Урочисту церемонію та власне відкриття станції було заплановано до дня міста – 23 серпня, проте дату скоригували під візит президента до Харкова, причому до останнього дня не було достовірно відомо, коли це станеться. 19 серпня 2016 року о 13.00 на станції «Перемога» відбувся урочистий мітинг. Ця церемонія відзначалася безпрецедентними заходами безпеки – почесних гостей було набагато менше, журналістам отримати акредитацію складніше, а кожен учасник мітингу мав пройти через металодетектори. У мітингу взяли участь метробудівники, міські та державні партійні чиновники, почесні гості, зокрема президент України П. Порошенко, голова Харківської обладміністрації І. Райнін, міський голова Г. Кернес. З промовою на мітингу виступав лише Петро Порошенко.
“Сьогодні ми говорили про те, що треба працювати з Європейським банком реконструкції і розвитку, треба дати відповідні розпорядження уряду, державному бюджету, створити можливості для місцевого бюджету, міського бюджету, для того, щоб харків’яни, українці були переконані – будівництво метрополітену в Харкові буде продовжено. І продовжено воно буде не лише в одному напрямку однієї станції. Я думаю, що ми будемо рухатись і в бік “Одеської” станції, і не тільки.
Я переконаний, що ми забезпечимо економічне зростання. Я переконаний в тому, що найближчим часом Європейський союз ухвалить рішення, уже лічені тижні залишилися до того, коли відкриють безвізові двері об’єднаної Європи для українців. Я переконаний, що найближчим часом ми отримаємо потужну фінансову подушку для реформ у вигляді траншу Євросоюзу. Я переконаний в тому, що і перемога буде за нами – за об’єднаною, сильною Україною.”
Однак, після завершення мітингу пасажири ще не могли скористатися новою станцією. Для цього було необхідне рішення виконкому міськради про передачу «Перемоги» з балансу метробуду на баланс КП «Харківський метрополітен» та подальшу публікацію в газеті «Урядовий кур’єр». Відкриття станції відбулося 25 серпня 2016 року о 15:00.
У наступні кілька років в історії метрополітену запанувало деяке затишшя. Здебільшого у новинах йшлося про викуп житла, що підлягає знесенню для будівництва майбутніх станцій «Державінська» та «Одеська», про підготовку будмайданчиків, і власне про обіцянки розпочати будівництво. Почавшись з гучних вигуків про початок робіт відразу після попереднього відкриття, обіцянки розпочати будівництво «вже цього року» звучали з різних формулювань ще цілих п’ять років. 19 грудня 2017 року було підписано останній пакет документів про надання кредиту у розмірі 320 мільйонів євро від Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейського економічного банку. Ці кошти мали піти на будівництво нових станцій, електродепо, а також на придбання вагонів. Згідно з планами того часу, ці кошти передбачалося освоїти до 2021 року, а на станціях та у вагонах з’явилися банери “Пуск метро – 2022 рік”. Проте починати роботи не поспішали. Будівництво тунелів до нового депо «Олексіївське», що почалося, теж тривало не дуже довго і через деякий час було призупинено. Ситуація досить гнітюча, адже навіть у тяжкі 90-ті не траплялося такого, щоб протягом року не було зроблено взагалі нічого.
Інших новин було небагато – стосувалися вони чергових підвищень цін на проїзд та як вони б’ють по гаманцях харків’ян, запровадження можливості оплати проїзду банківськими картками, модернізації старих вагонів Еж-3 із продовженням терміну їхньої служби, а також несподіваного результату тендеру на постачання нового рухомого складу. Замість очікуваного Крюківського вагонобудівного заводу тендер виграла китайська компанія CRRC, що викликало неабиякий подив і забезпечило жваві дискусії. Керівництво КВБЗ оскаржило результати тендеру, опублікувавши статтю, яка жорстко критикує китайського виробника, проте їхня ініціатива не досягла своєї мети, і результати тендеру не переглядалися.
Нова сторінка в історії метрополітену відкрилася у березні 2020 року. Стрімке поширення пандемії, викликаної вірусом COVID-19 та пов’язані з нею обмеження стали несподіванкою для багатьох харків’ян, втім, як і для сотень мільйонів людей по всьому світу. Оскільки метрополітен цілком очевидно відноситься до місць масового скупчення людей, з початку березня проводилася посилена дезінфекція на станціях та у переходах. Прибирання стали проводити по три рази на день, тоді як раніше це робилося один раз. Спеціально навчена людина безперервно стежила за станом прибиральників, щоб при виявленні симптомів захворювання вжити необхідних заходів. Міська влада не планувала закривати метрополітен навіть після того, як це було безпосередньо передбачено розпорядженням президента В. Зеленського. Міський голова Геннадій Кернес виступив із заявою про неприпустимість закриття метро, але під тиском погроз про відповідальність за невиконання заходів щодо боротьби з пандемією він все ж таки змінив рішення, і 17 березня 2020 року о 20:00 Харківський метрополітен вперше у своїй історії був закритий для перевезення пасажирів. Терміни відкриття метрополітену багаторазово переносилися, поки нарешті 25 травня його двері не відчинилися знову. Тоді пасажиропотік становив приблизно половину від того, що спостерігався до початку пандемії.
Як і в багатьох випадках, коли справжня важливість чогось усвідомлюється лише після втрати, закриття метро продемонструвало його значущість для Харкова. Вже наступного дня в місті встановився справжній транспортний колапс: вщерть переповнені трамваї, тролейбуси, маршрутні таксі, в які не завжди вдається втиснутися навіть після кількох спроб, поспішно змінені маршрути, пасажири, які не можуть вийти на потрібну їм зупинку, численні конфлікти пасажирів з водіями через відмову приймати додаткових пасажирів у салон. Наказ про максимальну заповнюваність наземного транспорту в 10-20 осіб звучав як недоречний жарт, оскільки його неможливо було виконати з очевидних причин. Для забезпечення такої заповнюваності навіть з урахуванням зниженого пасажиропотоку потрібно було б збільшити кількість вагонів трамваїв та тролейбусів у багато разів. Для забезпечення зазначених заходів було організовано рейди поліцейських з випискою штрафів, що ніяк не допомогло, а лише посилило загальну напруженість аж до відмови багатьох водіїв виходити на маршрути за таких умов. На тлі гучних фраз боротьби з пандемією картина складалася безглузда, особливо з урахуванням того, що не всі турбували себе дотриманням масочного режиму.
Закриття метро, ще й у зазначений проміжок часу, викликало хвилю обурення та невдоволення багатьох харків’ян. Найголовнішим аргументом критики було те, що недіюче метро та спорожнілі вулиці стали міським атрибутом у той час, коли офіційно на Харківщині не було зареєстровано жодного хворого, а ось далі подібних ініціатив не лунало. Весь 2021 рік, коли кількість хворих обчислювалася десятками тисяч, місто жило повноцінним життям зі звичним набором культурних заходів, а обмежувати роботу транспорту ніхто й не думав. Настільки довга робота вхолосту, звичайно ж, призвела до дуже великих збитків для метрополітену.