Тракторний завод
Дата відкриття: 11 серпня 1978 року
Архітектори станції: В. Співачук, П. Чечельницький, В. Кулик
Інженери: П. Пашков, О. Варич, Т. Бішоф
Тип станції: односклепінна, мілкого закладення
Проектні назви: ХТЗ, ХТЗ-Лосєве
Пасажиропотік: 12,7 тис. на добу (2015 р.)
Станція відкрита 11 серпня 1978 р. у складі другої пускової ділянки першої лінії Харківського метрополітену «Московський проспект» (нині Турбоатом) – «Пролетарська» (нині Індустріальна), що складається з п’яти станцій. Їх поєднують сміливіші та різноманітніші архітектурні образи, які помітно змінилися порівняно з першою чергою. Основним призначенням ділянки став транспортний зв’язок промислових гігантів із центром міста. Відкриття станції було присвячено 60-річчю ВЛКСМ.
Станція розташована в Індустріальному районі, у південно-східній частині міста та обслуговує житловий район ХТЗ. Виходи до міста через підземні переходи до Харківського тракторного заводу, залізничної станції «Лосєве», до проспекту Героїв Харкова та проспекту Архітектора Альошина, на вулиці Лосєвську, до зупинок трамвая, тролейбуса, автобуса та маршрутних таксі.
Опис станції
«Тракторний завод» – односклепінна станція, побудована з монолітного залізобетону за допомогою пересувної опалубки за зміненим проектом харківського однозводу.
Оформлення станції нерозривно пов’язане із Харківським тракторним заводом, від якого вона отримала свою назву. На перший погляд, інтер’єр станції простий і непомітний, проте при розгляді з платформи погляду відкриваються незвичайні елементи архітектурного рішення, які роблять станцію несхожою на всі інші. Східний вестибюль станції «Тракторний завод» – склепінчастого типу, а західний вестибюль – колонного. Так було зроблено з розрахунком на те, що через західний вестибюль проходитиме багато пасажирів, насамперед співробітників заводу.
Склепіння станції має не гладку, а каскадну поверхню і нагадує нанизані один на одного конуси. За формою склепіння є своєрідною алюзією на промислове покриття типу «шеди» (ребриста лита поверхня тракторних коліс).
Завдяки такій особливості стеля станції «Тракторний завод» виглядає по-різному залежно від того, з якого боку платформи знаходиться спостерігач. З боку західного вестибюля добре видно групи люмінесцентних світильників, які розташовані дугами у складах перепадів склепіння. Ці світильники забезпечують основне освітлення.
З боку східного вестибюля видно звичайні лампи розжарювання, розставлені вздовж краю перепаду склепіння, але багато років вони використовуються лише для чергового освітлення. Підлога викладена чорним лабрадоритом та сірим гранітом родовищ Житомирської та Кіровоградської області. Трапецеїдальні лінії на підлозі доповнюють оформлення склепіння та колійних стін.
Колійні стіни станції «Тракторний завод» мають каскадну форму і подібно до склепіння розділені на секції довжиною 6 метрів. Для оздоблення стін використали мармур «Газган» узбекистанського родовища з невеликими вставками сірого мармуру. Мармур «Газган» примітний тим, що його колір може змінюватись від світло-жовтого до майже чорного. Секції колійної стіни оздобили таким чином, щоб колір плавно перетікав із світло-жовтого в сірий.
Виступи колійних стін прикрашені латунними геральдичними деталями на заводську тематику: шестірня з колосом, та емблема самого тракторного заводу.
Як очевидно, станцію було названо на честь Харківського тракторного заводу.
Внаслідок оригінального оформлення колійних стін створюється ефект того, що станція розташована на значному ухилі. Незважаючи на те, що станція дійсно розташована на ухилі (як і всі станції метрополітену; її східна сторона вище західної), цей ухил не настільки значний, як може здатися на перший погляд.
Стіни вестибюлів та поручні сходів також оздоблені мармуром «Газган». Світильники у вестибюлях станції прикривають литі декоративні композиції, що продовжують тему тракторобудування.
Вентиляційні грати також виконані у формі шестерень.
Станція у 2000-і роки.
Фотографія колійної стіни з попередніми покажчиками.
11 серпня 1978 року на станції «Тракторний завод» відбувся урочистий мітинг, присвячений відкриттю другої пускової ділянки Харківського метрополітену. Після цього рух було відкрито.
Відкривав мітинг перший секретар харківського міськкому Компартії України В. Підшивалов. З промовою перед учасниками мітингу виступив перший секретар харківського обкому Компартії України І. Сахнюк.
Лунали слова подяки метробудівникам, проектувальникам, архітекторам, колективам усіх заводів, які допомагали у будівництві метро, за величезну копітку працю та подарунок для мешканців Харкова.
У мітингу взяли участь керівники міста, області, метрополітену та почесні гості.
Потяг із написом «Є 2-а ділянка першої черги Харківського метрополітену».
І. Сахнюк під оплески присутніх перерізає червону стрічку.
Станція у перші дні після відкриття.
Будівництво та проекти
Станція була споруджена відкритим способом, у котловані. Конструкція односклепінної станції мілкого закладення була розроблена інститутом «Харківметропроект». Проект такої станції вийшов дуже успішним, знайшов широке застосування та отримав назву «харківський однозвід».
Станція споруджувалась із монолітного залізобетону із застосуванням широких самонесучих арматурних каркасів. Саме склепіння станції будувалося за допомогою пересувної металевої опалубки, яка переміщалася рейками завдяки роботі гідравлічних домкратів. Як і на всіх станціях другої пускової ділянки, перегінні тунелі споруджувалися підземним способом біля Московського проспекту (нині проспект Героїв Харкова).
Ґрунти в цій місцевості являють собою звичайні піски і глини, завдяки чому прохідницький щит просувався відносно легко та швидко. Спорудження станції «Тракторний завод» виявилося найпроблемнішим на другій пусковій ділянці через сильну розгалуженість підземних комунікацій у цьому районі. При спорудженні перегону між станціями «Індустріальна» та «Тракторний завод» прокладення довелося припинити через перетин тунелів з каналізаційними колекторами ХТЗ. Проектом передбачалося їх відведення через колектор, що знаходився в процесі будівництва, але його будівництво затримувалося більш ніж на рік. Для забезпечення темпів будівництва вирішили тимчасово пропустити технологічні води заводу через тунелі метрополітену, що споруджуються. Практично без зупинки заводу цегляний колектор був замінений металевою трубою, пропущеною у спеціальному кожусі через тунелі. Ще одним серйозним каменем спотикання став магістральний водопровід, який забезпечує водою сам завод і житлові будинки в цьому районі. Перенесення водопроводу також дуже затримувалося. Незважаючи на ці обставини, станцію було споруджено оперативно та з випередженням термінів. Перегінні тунелі «Індустріальна» – «Тракторний завод» були прокладені усього за 9 місяців.
Начальник дільниці та маркшейдер виконують нівелювання на перегоні «Індустріальна» – «Тракторний завод».
Бригада ізолювальників у тунелі біля станції «Тракторний завод».
Так виглядав котлован станції «Тракторний завод».
В’язка арматури для склепіння, спорудження платформної частини станції.
Головний інженер-конструктор О. Варич з візитом на будмайданчик для проведення технічного нагляду.
Бригада метробудівників у котловані станції після проведення збійки.
Станція у листопаді 1977 року. На фотографії видно будівельні риштування, які служать для облицювання конструкцій, побілки склепіння та інших робіт.
Станція, збудована у конструкціях.
Станція за чотири місяці до відкриття. Тут стеля вже повністю готова і побілена.
Члени комплексної бригади готують постійні колії до здачі.
Спорудження підземного переходу.
Пробний поїзд на станції «Тракторний завод». 20 липня 1978 року.
Станція в останні дні перед відкриттям.
Реалізований проект станції.
