Палац Спорту
Дата відкриття: 11 серпня 1978 року
Архітектори станції: П. Чечельницький, В. Співачук, О. Перепелиця
Інженери: О. Варич, В. Котов
Художник: О. Щеглов
Тип станції: колонна трипрогінна, мілкого закладення
Попередні назви:
Комсомольська (до 6 травня 1994)
Маршала Жукова (з 6 травня 1994 до 17 травня 2016)
Проектна назва: Завод “Кондиціонер”
Пасажиропотік: 28,1 тис. на добу (2015 р.)
Станція відкрита 11 серпня 1978 р. у складі другої пускової ділянки першої лінії Харківського метрополітену «Московський проспект» (нині Турбоатом) – «Пролетарська» (нині Індустріальна), що складається з п’яти станцій. Їх поєднують сміливіші та різноманітніші архітектурні образи, які помітно змінилися порівняно з першою чергою. Основним призначенням ділянки став транспортний зв’язок промислових гігантів із центром міста. Відкриття станції було присвячено 60-річчю ВЛКСМ.
Станція розташована в Немишлянському районі, у південно-східній частині міста та обслуговує житловий район Нові Будинки. Виходи до міста через підземні переходи до Палацу спорту, кінотеатру «Київ», готелю «Турист», на проспект Героїв Харкова та проспект Петра Григоренка, до зупинок автобуса, тролейбуса та маршрутних таксі.
Опис станції
Конструктивне оформлення відповідає типовому проекту колонної трипрогінної станції.
Незважаючи на певну простоту зовнішнього вигляду, з першого погляду станція «Палац спорту» справляє досить сприятливе враження завдяки грамотному поєднанню кольорів і вдало підібраним елементам оформлення.
Колійні стіни оздоблені сірим мармуром «Уфалей» уральського родовища. Головною окрасою станції є рельєфна металоемалева плитка рожевого кольору, відштампована з листової сталі. Плитка була виготовлена на розташованому поблизу заводі «Кондиціонер» спільно з емальзаводом.
Плитка має шестикутну форму, при цьому один із кутів «зрізаний», і викладена плитка таким чином, що зрізані кути утворюють трикутні порожнечі. Рельєф кожної плитки розходиться не від центру, а від зрізаного кута, внаслідок чого виглядають вони на кшталт пелюстки квітки або морської мушлі.
Колони також оздоблені сірим мармуром і мають великі виступи на кожній грані. Такий незначний елемент оформлення додає станції виразності та добре виглядає у загальному ідейно-композиційному задумі.
Підлога станції «Палац спорту» викладена червоним та сірим гранітом українського родовища Житомирської області, а також із чорного лабрадориту родовища Кіровоградської області. Граніт викладено досить незвичайно у вигляді прямокутних та хрестоподібних фігур.
Стеля станції розділена на секції, в яких розташовані довгасті люмінесцентні світильники. Ребра секцій у середньому прогоні станції мають трапецеїдальну форму, через що середній прогін залу здається більшим за висотою, ніж прогони платформи.
Східний вестибюль станції з’єднаний із платформою двострічковим ескалатором типу ЛТ-5, який працює тільки на підйом.
Для обробки вестибюлів та сходів також був використаний мармур сірого кольору.
Станція одержала свою назву від розташованого неподалік Харківського Палацу спорту – великого та місткого спортивного об’єкта Харкова з ігровою площею 1600 квадратних метрів.
Назву «Маршала Жукова» станція носила після перейменування станції у 1994 році за ініціативою харківський ветеранів. До речі, з цією назвою пов’язаний невеликий курйозний випадок: коли фрагменти запису автоінформатора про відправлення та прибуття на станцію замінили на нові, це був різкий голос, що кричав настільки голосно і потворно, що лякав деяких пасажирів, особливо якщо ті чули запис вперше. І лише за п’ять років фрагмент інформатора замінили на «нормальний» голос Юрія Вірченка.
Погруддя Г.К. Жукова, встановлене у східному вестибюлі станції в 1997 році. Автором є один із найвідоміших харківських скульпторів Михайло Овсянкін. Після перейменування станції у 2016 році погруддя замурували у стіну з гіпсокартону.
Трудовий колектив на чолі із начальником станції у день відкриття.
Станція «Комсомольська» у перші роки роботи.
Тут можна побачити будку управління ескалатором, демонтовану на початку 90-х.
Скульптор Михайло Овсянкін поруч зі своєю роботою.
До початку 90-х років над ескалатором розташовувалась металева лита композиція, присвячена тематиці комсомолу.
Будівництво та проекти
Станція «Палац спорту» споруджувалась відкритим способом на невеликій глибині, за типовим проектом для колонних станцій. На Московському проспекті (нині проспект Героїв Харкова) було викопано котлован, в якому будівництво станції виконувалося з великих уніфікованих залізобетонних елементів, які виготовлялися на заводі залізобетонних конструкцій Харківметробуду. Будівництво тунелів велося підземним способом.
Основною складністю при будівництві станції була розгалужена мережа підземних комунікацій у цій місцевості, насамперед водопроводу, який потрібно було перенести на інше місце. Також була потрібна особлива обережність та точність при проходженні ділянки тунелів під тими наземними шляхами метро, які ведуть від станції «Турбоатом» до електродепо, оскільки поділяє їх досить тонкий шар ґрунту.
Ґрунти в цій місцевості є звичайними пісками і глини. Сприятливі геологічні умови дозволили здійснювати проходку тунелів звичним гірничим способом, а найголовніше – вперше застосувати механізований прохідницький щитовий комплекс із так званою обжатою обробкою в породу. Це дозволило підвищити швидкість проходки до 200 метрів на місяць та суттєво знизити деформацію поверхні землі. Механізований щит харківським метробудівникам надіслали московські колеги.
Механізований прохідницький щит типу ЩН-1М у котловані станції «Комсомольська».
Майстер зміни та прохідники обговорюють завдання біля прохідницького щита.
Прохідники ведуть монтаж залізобетонних конструкцій на перегоні “Комсомольська” – “Московський проспект”.
Бригада метробудівників на урочистому мітингу після проведення збійки біля станції «Комсомольська».
Прохідників вітають керівники метробуду та співробітники заводу «Кондиціонер».
Так виглядав котлован станції.
Станція за сім місяців до пуску.
Станція в процесі оздоблення колон.
Світильники в секціях стелі ще не змонтовані, тому освітлення станції забезпечують великі лампи, підвішені вздовж напрямку платформи.
Станція за чотири місяці до пуску.
Останній огляд станції перед пуском.
Електромонтажники перевіряють роботу світильників.
Монтаж букв для назви та покажчиків станцій на колійній стіні.
Пробний поїзд на станції «Комсомольська», 20 липня 1978 року. На фото видно стрілковий інтервальний годинник, замінений електронним у 1980 році.
Станція в останні дні перед відкриттям.
Реалізований проект станції. За цей проект колективу «Харківметропроекту», який брав участь у його створенні, було присуджено обласну комсомольську премію імені Олександра Зубарєва.
