Армійська

Дата відкриття: 11 серпня 1978 року
Архітектори станції: В. Співачук, П. Чечельницький
Інженери: П. Пашков, О. Варич, Т. Бішоф
Тип станції: односклепінна, мілкого закладення
Попередня назва: Радянської армії (до 17 травня 2016)
Проектні назви: Сантехзавод, Харківських дивізій
Пасажиропотік: 13,4 тис. на добу (2015 р.)

Станція відкрита 11 серпня 1978 р. у складі другої пускової ділянки першої лінії Харківського метрополітену «Московський проспект» (нині Турбоатом) – «Пролетарська» (нині Індустріальна), що складається з п’яти станцій. Їх поєднують сміливіші та різноманітніші архітектурні образи, які помітно змінилися порівняно з першою чергою. Основним призначенням ділянки став транспортний зв’язок промислових гігантів із центром міста. Відкриття станції було присвячено 60-річчю ВЛКСМ.

Станція розташована в Немишлянському районі, у південно-східній частині міста та обслуговує житловий район Нові Будинки. Виходи до міста через підземні переходи на проспект Героїв Харкова, вулиці Харківських дивізій та Ощепкова, до зупинок тролейбуса та маршрутних таксі.

Опис станції

«Армійська» – односклепінна станція, побудована з монолітного залізобетону за допомогою пересувної опалубки, за типовим проектом харківського однозводу. Ідейно-композиційний задум оформлення станції нерозривно пов’язаний із тематикою визволення Харкова від нацистських загарбників.

Незважаючи на повну суворість архітектурних форм, оформлення станції дуже виразне і має одразу кілька характерних рис.

При прибутті на станцію «Армійська» відразу впадає у вічі склепіння, поверхня якого вкрита діагональними ребрами і візуально розділена на квадрати.

Колійні стіни станції оздоблені гладко відполірованим червоно-коричневим Капустинським гранітом родовища Кіровоградської області.

Уздовж колійних стін розташовано безліч вставок у вигляді щита, виготовлених із латуні. Їх прикрашають литі символи герба України та герба Харкова, встановлені у серпні 2023 року.

За щитами розташовуються бічні люмінесцентні лампи, які раніше часто виходили з ладу через вібрації від рухів поїздів.

Раніше на щитах були п’ятикутні зірки. Уздовж кожної колійної стіни було по тридцять таких щитів із зірками, таким чином загалом шістдесят. Така кількість не випадкова, оскільки це символізувало рік 60-річчя радянської армії.

Станція отримала свою назву на честь десяти дивізій, удостоєних звання харківських, що звільнили Харків від німецько-фашистських загарбників у серпні 1943 року. Спочатку станція називалася «Радянської армії», однак у рамках ухваленого закону про декомунізацію назв топонімічних об’єктів в Україні, назву станції замінено на «Армійську».

Станція метро «Армійська», напис на стіні

Підлога станції «Армійська» викладена червоним гранітом Омелянівського родовища Житомирської області з невеликими вкрапленнями лабрадориту. Біла обмежувальна лінія має трапецеїдальну форму для гарного поєднання із загальним оформленням станції. Краї платформи викладені гранітом світло-сірого кольору.

Ще однією особливістю станції є десять оригінальних торшерів-світильників, розташованих уздовж осі платформи і віддалено нагадують олімпійські чаші.

Кожен із цих світильників являє собою поліровану латунну чашу діаметром 1,5 метра, встановлену на профільованій алюмінієвій стійці.

На вершині торшерів знаходяться світильники індивідуального виготовлення у вигляді каркаса з трьох кілець різного розміру. По колу цих кілець і розташовуються лампи, які випромінюють пучки світла на поверхню склепіння – у такий спосіб створюється алюзія на вічний вогонь. Незважаючи на двічі нестандартне освітлення станції (бічне освітлення та освітлення від ламп торшерів), до заміни ламп на світлодіодні станції «Армійська» було досить темно.

Поручні маршових сходів та стіни вестибюлів оздоблені світло-жовтим мармуром «Газган».

У вестибюлях станції встановлені алюмінієві литі декоративні композиції, що розкривають загальну тему.

Станція у 2000-і роки.

Старий напис та покажчики на колійній стіні.

Станція у перші дні після відкриття.

Станція метро «Армійська», стара фотографія

Станція у перші роки роботи.

Тут видно перший стрілковий інтервальний годинник, замінений електронним на початку 80-х років.

Станція у 1980-і роки.

Будівництво та проекти

Станція була споруджена відкритим способом, у котловані. Конструкція односклепінної станції мілкого закладення була розроблена інститутом «Харківметропроект». Проект такої станції вийшов дуже успішним, знайшов широке застосування та отримав назву «харківський однозвід». Згодом за типовим проектом «харківського однозводу» з 70-х років було збудовано велику кількість станцій у багатьох містах.

Станція споруджувалась із монолітного залізобетону із застосуванням широких самонесучих арматурних каркасів. Саме склепіння станції будувалося за допомогою пересувної металевої опалубки, яка переміщалася рейками завдяки роботі гідравлічних домкратів. Як і на всіх станціях другої пускової ділянки, усі перегінні тунелі споруджувалися підземним способом під Московським проспектом.

Порівняно зі станціями першої пускової ділянки, конструкцію «харківського однозводу» було змінено. Основа платформи тепер будувалася не у вигляді бетонної плити, а з лотковою залізобетонною плитою, яка виконується у вигляді зворотного склепіння. Особливість такої конструкції в тому, що вона здатна витримувати набагато більші навантаження від ґрунтових вод. Тепер спочатку монтували внутрішні конструкції станції (платформа, лоткова частина), а вже потім споруджували саме склепіння. Цегляна кладка була значною мірою замінена на збірні залізобетонні панелі. Щоб прискорити роботи з бетонування склепіння, опалубку було утеплено другою поверхнею, між поверхнями встановили електрокалорифери.

Ґрунти в цій місцевості є м’якими глинистими ґрунтами, що дозволило застосувати механізований прохідницький щитовий комплекс. Також при будівництві станції «Радянської армії» вперше застосували новий метод кріплення тюбінгових кіл, що дозволило заощадити значні час та кошти. Завдяки цьому всі основні роботи на станції зі спорудженням конструкцій та тунелів були виконані менш як за два роки, а швидкість проходки тунелів становила від 100 до 200 метрів на місяць.

На перегоні «Індустріальна» – «Радянської армії» повторилася ситуація, коли прохідницький щит пробив магістраль водопроводу, яка ніяк не була відображена в проектній документації, і до тунелів, що вже спорудили, ринула вода. Знову завдяки рішучим і мужнім діям бригади прохідників аварії запобігли, і прокладення тунелів було відновлено вже за кілька днів.

Так виглядав котлован станції «Армійська» («Радянської армії»). Фото з архіву О.С. Паніна.

Будівництво станції метро «Армійська» (Радянської армії)

Доставлення матеріалів та вивіз ґрунту на самоскидах.

Тут триває підготовка до спорудження конструкцій станції. На фотографії видно горизонтальні опори (розстріли) для підтримки стін котловану.

В цьому місці перегонні тунелі примикають до кордону майбутньої станції.

Завершується спорудження основи. Фото з архіву О.С. Паніна.

Вивантаження бетонної суміші із самоскидів.

Робочі бригади штукатурів в котловані станції.

Ланка метробудівників після проведення 34-ї збійки на ділянці «Радянської армії» – «Комсомольська», останньої збійки на першій лінії метрополітену. 4 лютого 1978 року.